Інструменти та матеріали

Писачки

Перед тим, як приступити безпосередньо до розпису, нам потрібно зрозуміти, яким арсеналом інструментів ми володіємо. У цьому огляді порівняємо різні типи писачків, поговоримо про призначення, оцінимо їх переваги та недоліки.

Писачок є основним інструментом для написання писанок. Раніше його виготовляли зі шматочка тонкої фольги, який скручували на голці у вигляді трубочки або конуса. Цю трубочку вкладали в розколоту частина палички і перев'язували ниткою навхрест. Такий інструмент в різних місцевостях називали "писак", "кістка", "кулька", "дідик", "мігулька". Такий писачок не міг розігріватися безпосередньо на відкритому вогні, тому віск зачерпує з окремої підігрітої ємності і якийсь час залишався гарячим всередині писачка.

На щастя, прогрес не стоїть на місці і у нас вже є можливість користуватися більш зручними писачками з міді та латуні. Такий писачок розігрівається безпосередньо на полум'ї свічки, а віск набирається через широку частину. Його потрібно час від часу підігрівати і при необхідності прочищати шматочком тонкого дроту з боку вузького отвору.

Плюси. Зручний і простий. Невисока ціна.

Мінуси. Ширина лінії писачком.

Наступний писачок - це вершина інженерної думки. Він електричний. Це і добре і погано, звичайно. Хоч традиційний елемент вогню за такого розпису вже відсутня повністю, зате температура в насадках з воском підтримується за рахунок електроенергії постійно.

Такий писачок дає і більше можливостей, тому що у нього аж 5 насадок від 0 до 4. Попередній писачок у нас йде впевнено під № 3 та № 4 (якщо сильно розігріти). 

Плюси. Варіативність ширини лінії. Немає необхідності розігрівати постійно над вогнем. Більш стійкий за рахунок проводів. 

Мінуси. Відсутня елемент живого вогню. Прив'язаний до мережі. Дуже висока ціна.

І окремо стоїть у нас лемківський писачок. Такий писачок називається "шпилька". Складається з дерев'яної палички (15 см) і вставленого в неї гвоздика. Гострий кінець гвоздика вставляється в дерев'яний, а більш товстий занурювали у віск, заздалегідь розтоплений в металевій мисочці на краю розігрітій печі.

Віск збирається біля капелюшки гвоздика і при зустрічі зі шкаралупою утворює крапельку. Різким рухом в потрібну сторону крапелька перетворюється у щось на подобі коми.

Такий писачок можна зробити зі старого пензлика і самих звичайних шпильок для шиття. В якості ємності під віск також підійде будь яка  невелика металева мисочка. Якщо немає можливості приварити ніжки, то можна скрутити з дроту і  "посадити" ємність на них.

Фарби

   Фарби, що використвують для фарбування писанок, можуть бути і натуральні, і штучні. Якщо користуватися натуральними барвниками, то процес забарвлення буде тривалим, із синтетичними фарбами це буде значно швидше. Але вони є несвітлостійкими, тому писанки доведеться тримати подалі від прямого сонячного проміння. Крім того, слід пам’ятати про шкідливіст деяких фарб.

   Фарби слід підготувати заздалегідь. Для малювання исанок підходять кислотні анілінові барвники. Вони дають яскравий і швидкий результат. Барвник всипати у півлітрову банку. Покласти в неї металеву ложку і залити окропом. Коли вода трохи вихолоне, додати ложку оцту. Так само приготувати інші барвники. Писанки фарбують, коли барва вихолоне до темперетури 20-25 С. Коли фарби дуже холодні, вони погано забарвлюють поверхню. Після тривалового використання фарби, коли вона перестає забарвлювати, можна додати ложку оцту і вона відсвіжить барву.